Не зовсім зрозуміло, чому Дмитро Медведєв реагує на запропонований варіант порятунку Європи з такою радістю. Те, що врятувати Європу якось потрібно, зрозуміло всім, але не всі методи однаково хороші. І якщо вже заговорили про новий план Маршалла, то цілком очевидно, що Європу врятують вливанням грошей в економіку деяких країн. Ну, добре, не дамо збанкрутувати і почати поступову перебудову всередині. А гроші де візьмемо? У США вільних грошей немає, вони ще восени минулого року намагалися знайти спосіб заткнути свої діри.
Напрошується висновок, що це все одна велика американська стратегія, спочатку опустити європейські країни, а потім влити в них долар, що дешевшає, одночасно і підпорядкувати економікц, і взявши під контроль частину ринку збуту російських енергоносіїв. Здавалося б, чому б європейцям самим тоді не почати друкувати гроші. Яка різниця, включать друкарський верстат американці чи європейці. Заковика, думається мені, полягає в наступному.
Делеверіджа, таке модне слово
У нашому випадку делеверіджа – це взаємне зниження боргу різних держав (хоча саме по собі визначення ширше). США знову вбивають кількох зайців. Вони по-перше, постараються звести європейський борг на більш високий рівень, що б власний зовнішній борг не здавався таким кошмарним. Вони отримають більше контролю над економікою спільної Європи (а навіщо дробити, правда?). Вони отримають контроль над споживанням в Європі, а це як мінімум вплив на ринок традиційного експорту Росії – нафти і газу. І, врешті-решт, вирішать свою проблему, пов’язану зі знеціненням долара. До речі, чи не з цієї причини вони відмовилися підвищувати облікову ставку ФРС до 2014 року?
Тому я не розумію, з чим так пов’язаний оптимізм Дмитра Медведєва. Якщо вірити ще в більш різкі погляди на ситуацію, то економіку розвинених країн хочуть навмисно збанкротити такими діями. Включаючи і Європу і США. Згідно крайніх поглядів фінансова верхівка хотіла б ослаблення національних суверенітетів і створення системи транснаціонального управління в державах. ще одина всесвітня змова, але риси вже сьогодні у нього досить виразні.
