25 років Незалежності: економічні підсумки

0
19

21 вересня у приміщенні Українського інституту майбутнього (УІМ) відбулась презентація доповіді “25 років Незалежності: економічні підсумки”, підготовленої та представленої Анатолієм Амеліним, директором економічних програм УІМ, колишнім членом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.  Доповідь представляла собою аналіз пройденого Україною шляху за чверть століття  і його оцінку у порівнянні з іншими країнами колишнього СРСР.

Як зазначає Анатолій Амелін, цей аналіз було проведено не для того, аби показати як у нашій країні все погано (а результати таки виглядають невтішними), а для того, аби окреслити відправну точку для постановки цілей на майбутнє і врахувати минулі промахи у побудові майбутньої стратегії. “25 років незалежності України – це суцільний біг по граблям. Ми допускали багато помилок, вибираючи не тих людей, чи приймаючи не ті рішення”, – каже Анатолій Амелін. Власне, доповідь є роботою над помилками, де доступною мовою цифр, фактів і прикладів країн-сусідів сформульовано недопрацювання української економіки.

“Чверть століття достатньо для того, аби зробити прорив. І ми його зробили, але трохи не в той бік. – говорить Анатолій Амелін. – За роки незалежності позиції України в багатьох світових рейтингах погіршилися. Наприклад, в 1992 р. Україна займала 54 місце в світі за індексом розвитку людського потенціалу. В 2015 р. Україна лише вісімдесят друга. Схожа динаміка спостерігається й по іншим показникам: індексу економічної свободи, індексу сприйняття корупції, індексу глобальної конкурентоспроможності”. Експерт робить акцент на прогалині в українському стратегіюванні: “Внаслідок відсутності чіткої консенсусної стратегії розвитку, такої, яка була б вигідна усім, Україна відстає від своїх сусідів, які також входили до складу країн соцтабору”. На його думку, за всі роки незалежності, українські лідери не ставили стратегічних цілей і не будували далеких планів. Через те наразі маємо не найкращі позиції.

Аналіз показує, що Україна поступається своїм сусідам у рівні ВВП (у тому числі Білорусії, котра мала значно гірші передумови та ресурси для розвитку), розмірі заробітної плати (серед країн колишнього Радянського Союзу нижчий показник тільки в Таджикістані). Окрім того, в Україні падає купівельна спроможність громадян, знижується рівень внутрішніх заощаджень, зменшується кількість населення та тривалість життя.

Серед причин того, чому Україна програє по багатьом показникам сусіднім країнам та країнам колишнього СРСР, Анатолій Амелін називає, зокрема, відсутність достатніх інвестицій: “Дефіцит інвестицій призводить до низького показника інноваційності. Українські товари є неконкурентно спроможними на міжнародному ринку. І це при тому, що в Україні є величезна кількість цікавих ініціатив. Але за відсутності інвестора, стартапи емігрують закордон”.

Структура експорту характеризує роль України в глобальному просторі як постачальника сільськогосподарської продукції. Частка сільськогосподарської продукції в українському експорті за 14 років зросла майже в 4 рази. Україна з індустріальної країни перетворюється в аграрну, в той час як інші країни орієнтуються на розвиток інших секторів економіки.

Доповідач також відзначає низьку продуктивність праці як у сільськогосподарському, так і в промисловому секторі.

Україна не використовує власний потенціал, зазначає Анатолій Амелін, зокрема, енергетичний: Україна займає 3-тє місце в Європі за обсягами доведених запасів природного газу, тим не менше є залежною від імпорту. Тим не менше, за словами Анатолія Амеліна, розрахунки показують, що Україна могла б вийти на самозабезпечення газом упродовж 5 років і згодом почати експортувати його у Європу.

Підсумовуючи свою презентацію, Анатолій Амелін наголошує на необхідності переглянути підходи до здійснення державної політики, підвищити ефективність державного менеджменту та розробити стратегію, перш за все в економічному секторі. Не варто чекати, що в Україні станеться економічне диво, як у Польщі: найближчі два роки помітних змін в економіці не відбудеться, – прогнозує експерт.

Не відбудеться їх і потім, якщо не буде розроблена консенсусна економічна стратегія. Вона має передбачати побудову нової економічної системи, котра буде базуватись на наукових дослідженнях. Для реалізації цього необхідними Анатолій Амелін визнає два фактори. Перший – поява державних діячів. “Політик – це той, хто думає про наступні вибори. Державний діяч – той, хто думає про наступні покоління”, – коментує пан Амелін і висловлює сподівання на появу лідерів, що будуть ставити далекосяжні цілі. І другий фактор – наявність в Україні фабрик думок і ідей, одним із яких Анатолій Амелін називає Український інститут майбутнього. Задача фабрики думок, на думку пана Амеліна, у тому щоб допомагати лідерам приймати виважені рішення.

На завершення заходу, Анатолій Амелін наголошує на необхідності публічних інтелектуальних дискусій уже не у сфері аналізу помилок, а у сфері розробки дієвих стратегій.

Залишити коментар